День народ ження мого чоловіка був у вересні. Вся його велика родина завжди приїжджала до нас, хоч ми не завжди їх звали. На день народ ження чоловіка мені доводилося два дні готувати різні страви, бо самотужки накривати такий великий стіл було складно. Як я й зазначила, ми нікого не кликали, але знали, що родичі точно прийдуть, навіть ті, хто жив у інших містах. Варто також зазначити, що ніхто з них не витрачав гроші на подарунки, казали, що найдорожче – це увага до Миколи його дня.
І справа була не в подарунках, а в тому, що ми хотіли провести цей день так, як нам зручно, з’їздити кудись, відпочити, а не думати, як задовольнити всі вимоги понад 10 людей, що ночують у моїй квартирі, а вони ще залишалися у нас на всі вихідні, і мені доводилося годувати їх ці два дні власним коштом. Я готувала з ранку до вечора і вдавала, що рада їх бачити, але це було не так.
Здавалося, всі прийшли до нас як на звичайне свято, не звернули уваги ні на чоловіка, ні на мене. Того року, коли наближався день народ ження мого чоловіка, я навмисне всіх обдзвонила. А раніше я просто натякала, що ми з чоловіком відзначимо день народ ження разом, що взагалі нічого не готуватиму. Я сказала, що якщо хтось хотів прийти, він повинен був взяти з собою їжу та куnити продукти наступного дня. Свекруха першою здивувалася і сказала, що не може прийти – не вміє і не любить готувати, у неї якісь плани ще з’явилися цього дня. Вся решта рідні теж якось обійшла стороною торжество.
На день народ ження прийшла тільки двоюрідна сестра Миколи зі своїм чоловіком та двома дітьми ; вона просто жила найближче до нас. Прийшли вони із тортом. Я запросила їх до столу, того дня ми якраз замовили піцу та суші. Брат і його дружина були здивовані, бо вони мали маленьких дітей. Олена запитала мене: – Що будуть їсти її діти?
Я пояснила, що нікого не запрошувала, сказала, що нічого готувати не буду, тож нехай сама годує своїх дітей. Вони підвелися і пішли додому, взявши з собою свій торт. А у нас із чоловіком був гарний настрій, ми тільки посміялися з цього. Після цього виnадку сім’я Миколи зі мною не розмовляла та й на нього образилася. Насправді я була рада, що тепер вони до нас без запрошення не прийдуть.