Ігор повертався додому пізно увечері після довгого робочого дня. Втома забирала його сили, але він радів тому, що скоро зможе відпочити у своїй затишній квартирі. Дорога до будинку проходида через тихі вулички, освітлені лише вуличними ліхтарями. Вдалині чувся шум міста, але тут було спокійно. Коли він проходив повз напівпорожню парковку, поруч зупинилася незнайома машина. Через темряву Ігор не міг розгледіти обличчя всередині, але у нього одразу виникло відчуття, що хтось за ним стежить. Раптом двері машини відчинилися, і з неї вийшла дівчина. “Сідай у машину,” – різко зажадала вона. Ігор обережно наблизився, відчуваючи якусь тривогу.
Але коли дівчина повернулася до світла , він упізнав її обличчя. Це була Маша – його подруга дитинства, з якою вони разом проводили літні канікули у бабусі на селі. Вони давно не бачилися, і йому навіть не спадало на думку, що вони можуть зустрітися саме тут, у великому місті. “Маша? Це справді ти?” – Запитав він з недовірою. Дівчина посміхнулася, і в цьому світлі її усмішка здавалася такою знайомою та доброю. “Так, це я, Ігоре. Давай, сідай, я тебе підвезу.” Ігор взявся за ручку дверей, але поставив запитання: “Що ти робиш у місті? Як ти мене знайшла?”
Маша коротко пояснила, що переїхала до міста кілька місяців тому через роботу і випадково помітила його, коли йшла до своєї машини після походу в магазин. З того часу вона не могла позбутися відчуття, що це справді був він – і вирішила перевірити. Ігор був приємно здивований і зворушений жестом старої подруги. Він сів у машину, і вони почали розмовляти, згадуючи свої дитячі пригоди, моменти радості та смутку, які вони пережили разом. По дорозі до будинку Маша розповіла йому про своє нове життя у місті, а Ігор розповів про свою роботу та хобі.
Коли вони прибули до Ігоря, то обмінялися номерами телефонів і обіцяли частіше бачитися. Маша поїхала, а Ігор залишився стояти біля свого будинку з усмішкою на обличчі. Йому було приємно, що у цьому величезному місті він зустрів стару подругу, яка принесла стільки приємних спогадів та тепла у його серця. Із цього моменту їх зустрічі стали традицією. Ігор та Маша проводили час разом, як у дитинстві: гуляли парками, ходили в кіно та ресторани, обговорювали свої радощі та турботи. Відтепер вони підтримували один одного у важкі моменти і ділилися радістю успіхів.