– А ти чого додому не поспішаєш? – зазирнув до Павла до кабінету Іван Степанович. – Ти ніби свою роботу зробив, це я все ще колупаюсь … – Та теща сьогодні приїхала, – зітхнув Павло. – От і відтягую час, як можу, сkладні у нас із нею стосунkи… -А, розумію, – співчутливо сказав начальник. – …
Галина з Петром дружили з самого дитинства. Уже в дитячому саду вони були не розлий вода. Дитяча дружба переросла в юнацьку закоханість, а потім в дорослі почуття. Вони сиділи за однією партою, хлопець носив їй рюкзак, проводжав її додому. Ще з дитинства Петро говорив, що поведе її під вінець. Все в селі вже сприймали їх …
Коли я народилася, кар’єра моєї мами випарувалася на її очах. Спочатку декрет, а потім вона не змогла повернутися на роботу, і ми отримали те, що отримали. Мама казала, що я помилка в її житті, а я вчилася не ламатися від її слів і жити, беручи до уваги лише підтримку батька. Коли тата не стало, мама …
Три роки тому я вийшла заміж. З нареченим ми давно разом познайомилися ще коли навчалися в інституті. Сам він із села. Я міська. Весілля вирішили зіграти скромне, хоча і на нього у нас пішло дуже багато rрошей. Мої батьки сnлатили весілля повністю, його ж сказали, що всі свої заощадження витратили нам на подарунок. Нам стало …
Ніка, сидячи в кафетерії, дивилася у вікно небачущим поглядом. – Тут вільно? Чи можна сісти? – спитав чоловік років тридцяти, поставивши на стіл склянку кави. Ніка автоматично кивнула і знову подивилася у вікно. – Стас. Мене звати Стас. А як ваше ім’я? – Ніка, – відповіла вона, не відриваючись від вікна. – Ніко, у Вас …
Є у мене родичі в місті. Вони часто до нас в село приїжджають на літо. Обідають у нас і їдуть, ми їм ніколи і шматочком хліба не дорікали. Мама моя для них нічого не шкодувала ніколи. Коли їхали, то вона з ними відправляла мішок картоплі, фрукти, моркву, навіть свинку їм різала спеціально, щоб міські родичі …
Бабуся повільно відкушувала ковбасу ковтаючи сльо зи Біля дверей супермаркету стояла стара жінка. Молодий хлопець вийшов із дверей, підійшов до неї, поклав біля ніг набиті продуктами дві сумки і знову зайшов до магазину. «Ой, синку, дякую, куди ти, не треба більше нічого». Але хлопець її не чув. Через кілька хвилин він вийшов і простяг жінці …
24 роки тому я був ще молодим хлопцем, закохався в дівчину, був божевільний від неї, не уявляв і дня без Кіри. Ми з’їхалися, а невдовзі й розписалися. Я дуже хотів дітей, а Кіра казала, що нам ще потрібно пожити для себе. Нарешті ми дізналися радісну новину: Кіра була ваrітна. Я не зміг тоді стримати сліз, …
З Олександром ми зустрічалися майже рік, любов була дуже красива, романтична. Через півроку після знайомства я переїхала до нього на квартиру. Ми подали заяву в ЗАГС і був призначений день весілля — мої батьки дуже чекали на цю подію і готувалися. Мама Олександра теж, як мені тоді здавалося, була рада за сина і дуже радісно …
Зоя Макарівна виховала чотирьох дітей: двоє синів, яких називала соколами, і дві дочки-принцеси. Крутилася мати, як білка в колесі. Про себе не думала — тільки про дітей. Чоловіка мала хіба в паспорті, тому що він жив своїм життям, а Зоя не хотіла виносити на люди те, що накипіло на її серці. Тішила себе надією, що …