Я ніколи не планувала їхати до Італії, адже мене влаштовувало життя у рідному селі: власний будинок та доглянутий садок. Мій шлюб давно розпався через надмірне пияцтво чоловіка , через що я воліла самотність його компанії. У мене було двоє синів, близьких за віком, і я сподівалася, що вони стануть моєю опорою, коли підростуть. Обидва одружилися приблизно в той самий час і привели своїх дружин жити в наш скромний будинок. Я виділила кожній парі по кімнаті і залишила одну для себе, але мир був недосяжний, оскільки невістки часто сварилися, нерідко залучаючи мене до своїх конфліктів.
Одного разу, коли я намагалася врегулювати їхню суперечку, одна з невісток запропонувала мені поїхати до Італії, щоб заробити грошей на квартиру. Ця ідея, що спочатку приголомшила і образила, незабаром стала постійною темою для обговорення. Мої сини приєдналися до дружин, змусивши мене заробляти гроші за кордоном, як багато інших матерів нашого села. Змучена постійними причіпками, я таки вирішила поїхати до Італії. Моя двоюрідна сестра, яка працювала там, прийняла мене, знайшла мені роботу , але порадила не посилати гроші додому. Натомість вона вмовила мене збирати на власну квартиру. Через 4 роки я повернувся додому із достатньою сумою грошей для покупки квартири.
Це рішення викликало обурення моїх синів та їхніх дружин, які звинуватили мене в тому, що я погана мати. Як би там не було, я купила квартиру та облаштувала її для себе, а потім повернулася до Італії, не маючи чіткої мети, що робити далі. Тепер мені дзвонять сини, кожен із яких хоче жити у моїй новій квартирі. Я щоразу відмовляюся, розуміючи, що, якщо віддати перевагу одному, це засмутить другого. Мені поки що подобається життя в Італії. Плюс до всього, я вважаю, що моїм дорослим синам давно настав час взяти відповідальність за себе і свої сім’ї. Хіба це не розумно?