Коли я зустріла Миколу, то одразу вирішила, що він моя доля. Я звільнилася з роботи і поїхала з ним, залишивши маму та бабусю у рідному місті. – Я так люблю тебе, Колю. Я готова на все за ради тебе, – сказала я, вірячи, що тільки з ним я зможу бути по-справжньому щасливою. На той момент мені було 27, а йому – 29. Нормальний вік для створення сім’ї та народ ження дітей. – Коли ми збираємось одружитися? – спитала я одного разу Миколи. Він твердо відповів: – Я ще не готовий до цього. Я відчуваю, що не готовий стати батьком. Ми жили нормально і легко влаштувалися на роботу на новому місці. З мамою Миколи ми мали нейтральні стосунkи.
Ми не лаялися, але особливого kохання теж не було. Мати Миколи мене не чіпала, і я її теж, навіть коли вона намагалася мене якось неприємно образити, намагалася обійтися без сkандалів. Коли я зрозуміла, що чекаю на дитину і сказала про це Миколі, він начебто зра дів, але тут втрутилася його мама. – Я не пропишу вас у своїй квартирі і не дам вам благословення, – сказала вона, – я ніколи не прийму онука чи онуку, бо ще не ясно, чия це дитина. – Я не можу повірити в це, – сказала я. – Твоя мати намагається нахамити мені, Коль. – Мамо, зупинись, будь ласка, – сказав Микола. – Я не зупинюся, поки ти не залишиш її, – сказала його мати.
– Я її не кину, – сказав Микола. Після цього я не витри мала і висловила матері все, що про неї думаю. Чоловік підтримав маму, тому я не мала вибору – я зібрала речі і залишила їх. «Я сама виховуватиму свою дитину, завдяки доnомозі мами та бабусі!» – подумала я. Через п’ять років ми з дочкою зустріли у маршрутці маму Миколи, яка теж їхала із 4-річною дівчинкою. Вона намагалася побачити дитину, але я не дозволяла їй це зробити. Пізніше я дізнався, що Микола одружився одразу після мого від’їзду. Він знову став батьком і знову наро дилася дівчинка.
Його нова дружина – багата жінка. Про яку й мріяла його мати. Вона трохи старша за нього, має кілька салонів у місті, їздить дороrою іномаркою. Якось я натрапив на фото Миколи в соцмережах і не впізнав його: товстий, неохайний…. “Як добре, що все так вийшло”, – подумав я. Зараз я заміжня, і в мене прекрасний чоловік. Цього року донька пішла до першого класу. – Ми чекаємо ще одного малюка, – сказала я чоловікові одного вечора, коли він повернувся з роботи. – Це чудова новина, – сказав він і обійняв мене та нашу дочку.