У химерному городі сестри Ольга та Уляна займалися викопуванням картоплі. Раптом Ольга висловила своє невдоволення селом та їх способом життя, недбало розсипавши картоплю із відра. Уляна, здивована і засмучена таким різким судженням своєї сестри-близнючки, з теплотою говорила про свою любов до села і про те, що мріє стати медсестрою. У сестер, дочок Тетяни та Степана були протилежні характери. Їхня мати Тетяна, як і Ольга, була незадоволена сільським життям.
Вона вийшла заміж за Степана, який був зачарований її красою та харизмою. Попри очікування Тетяни, Степан, закохавшись у простоту сільського життя, продав свою міську квартиру, щоб жити там скромним життям. Коли близнючкам виповнилося три роки, Тетяна залишила сім’ю. Степан, будучи дбайливим батьком, прищепив дочкам цінність простоти та краси природи. У той час як Уляна прийняла це життя, Ольга, яка мала живу уяву, прагнула життя, повного гламуру і пригод.
Минали роки, здоров’я Степана похитнулося, і він залишив обов’язки господарювання на своїх дочок. Ольга, не в силах придушити свої мрії, втекла із сімейними заощадженнями . Уляна, сповнена рішучості, продовжувала господарювати і доглядати хворого батька. Через якийсь час Ольга повернулася вагітна, і, здавалося, покаялася за свої дії. Проте народивши сина, вона відмовилася і від нього. Уляна і Степан почали дбати про малюка, намагаючись не зациклюватися на поганому у своєму житті.
Через роки життя Уляни було вже настільки насиченим, що в неї й часу не було думати про погане. Вона вийшла заміж за люблячого чоловіка, Сергія, і в них народилася дочка. Вони підтримували її батька та сина Ольги, тепер уже дорослого хлопчика, насолоджуючись простим життям, яке передавалося з покоління в покоління. У їх сім’ї Степан знайшов те просте щастя, яким завжди дорожив. І хоча кілька років тому їх спіткало горе у вигляді 2 невдячних жінок, вони знайшли втіху у зв’язках, які пов’язували їх разом, у кругообігу життя їх маленького села.