У самий розпал весілля Віки та Антона, коли радісні гості вже привітали молодят, і свято перебувало на своєму піку, відбулося щось несподіване та захоплююче увагу всіх присутніх. До зали увійшла незнайома жінка, сиве волосся якої натякало на зрілий вік, а за нею йшли троє милих дітей, які тримали її за руку. Її обличчя було серйозним, і було видно, що вона відчуває сильні емоції. Гості були приголомшені, не розуміючи, що відбувається. Жінка підійшла до молодят, і її голос зазвучав з нотками смутку та звинувачення: “Антоне, як ти міг? Ти кинув мене, будучи вагітною, і залишив нас з трьома дітьми без підтримки!”
Віка з Антоном глянули один на одного з подивом та запереченням. Антон був збентежений, не знаючи, хто ця жінка і що відбувається. Він одразу ж поспішив порозумітися: “Перепрошую, але я не знаю, про що ви говорите. Я ніколи не бачив вас раніше.” Тут пролунали обурені голоси з усіх боків. Дехто почав підтримувати Віку, запевняючи, що Антон ніколи не міг зробити такого. Інші вигукували про неприпустимість таких звинувачень у такий урочистий день. А деякі, навпаки, розлютилися, думаючи, що наречений щось приховує. В цей час у залі пролунав гучний сміх.
З натовпу вийшли кілька молодих людей, друзів нареченого, які не могли стримати своєї урочистості. Виявилося, що вони підлаштували цю ситуацію, щоб перевірити справжнє кохання Віки та Антона. Один із друзів, з широкою посмішкою, пройшов уперед і сказав: “Вибачте, друзі, але це був лише жарт. Ми хотіли переконатися, що Віка і Антон міцно пов’язані один з одним.” Віка і Антон спочатку були приголомшені, але потім усміхнулися і зрозуміли, що друзі лише хотіли побажати їм щастя та удачі у їхньому новому спільному житті.
Віка пожартувала, що вони сплатять тією ж монетою, коли у друзів будуть свої весілля. Незабаром усі присутні перейшли від жаху та обурення до радісного сміху. Нарешті, обстановка відновилася, і весілля продовжилося з ще більшим запалом та веселощами. Віка та Антон прийняли все, що трапилося з гумором та любов’ю. Таким чином, друзі молодят за допомогою цього невеликого розіграшу підтвердили, що Віка та Антон справді призначені один для одного, їхні почуття справжні та непохитні. А вечірня урочистість стала ще більш незабутньою і радісною завдяки цій несподіваній історії.