Я працювала з дому над своїм проектом, як раптом пролунав дверний дзвінок. Звук був такий несподіваний і чужий у цьому тихому куточку, що моє серце підскочило. Піднявшись зі стільця, я попрямувала до дверей, гадаючи, хто міг бути на іншому боці. Здивування мене охопило, коли я відчинила двері та побачила сантехніка у себе на порозі, адже я його не викликала. Я зиркнула на годинник – було зарано для планового обслуговування.
Він виглядав так само здивовано, як і я. “Вибачте, але я, мабуть, помилився адресою,” – сказав він, трохи червоніючи. “Так, це точно. Я ніколи не викликала,” – відповіла я, але не змогла втриматись від посмішки. Незважаючи на ситуацію, чоловік здався мені дуже милим та доброзичливим. Він ще раз вибачився і збирався піти, але щось змусило мене сказати. “Почекайте,” – я сказала, і він повернувся до мене.
“Ви не хочете випити філіжанку кави, щоб виправдати свою несподівану поїздку?” На його обличчі з’явилася легка посмішка. “Чому б і ні? Було б чудово.” Так розпочалася наша випадкова зустріч. Його звали Давид. Він був цікавим співрозмовником і ми багато говорили про все – від роботи до хобі. Я дізналася, що він також займається живописом та мріє створити свою виставку. Я у свою чергу розповіла йому про свої проекти та плани.
Зустрічі стали регулярними, і ми помітили, що довкола нас завжди панує особлива атмосфера. Наша випадкова зустріч виросла у дружбу, а потім і у щось більше. Через кілька років після тієї несподіваної зустрічі Давид зробив мені пропозицію. Те, що почалося як помилка адреси, перетворилося на неймовірну історію кохання. Ми одружилися, а наша історія завжди нагадує нам про те, що доля може прийти в найнесподіваніший момент, і що ніколи не варто пропускати шансу на щастя, навіть якщо він приходить у вигляді сантехніка.