Таня не просто вийшла з квартири – вона вибігла геть. У її голові домінувала одна-єдина думка: “Як Павлик міг так вчинити зі мною?” Вона йшла вперед, по її обличчю текли сльози: вона ледь помітила старий трамвай, що наближався до зупинки. Підкоряючись імпульсу, вона сіла в нього і спіймала себе на тому, що згадує той день, коли зустріла Павлика майже 20 років тому. Був дощовий осінній день, і вона сідала до трамвая, коли чийсь голос спитав: “Вибачте, ви виходите?”
“Ні, на наступній зупинці”, – відповіла Таня, піднявши очі і побачивши гарного незнайомця. Їхні очі зустрілися, і полетіли іскри. Зрештою вони розмовляли, а через два роки одружилися, і в результаті у них народився син Сергій. Але згодом їхні стосунки змінилися. Як тільки їхній син вступив до університету, між ними зросла прірва. Вони стали чужими людьми. Таня думала, що це просто порожнеча після відʼїзду сина, поки відрядження не закінчилося раніше терміну, і вона не повернулася додому, де застала жахливу сцену: Павлик в обіймах іншої жінки.
Занурена у свої думки, Таня була повернута в даний час, коли трамвай під’їхав до своєї останньої зупинки. Водій, помітивши її засмучення, сказав кілька слів втіхи та поділився своєю трагічною історією зради та її руйнівних наслідків. Посилання було зрозуміле: помста – це не вихід. Вражена, але рішуча, Таня вирішила рухатися далі. Після мирного розлучення вона купила собі невелику квартиру і собаку на прізвисько Тіна.
Під час однієї зі своїх прогулянок вона зустріла Валерія, добру людину з вівчаркою. Вони стали парою, і через два роки вже обговорювали можливість познайомити свої сім’ї і оформити свої відносини офіційно. Коли повз них проїхав старий трамвай, Таня дізналася того ж водія, який віз її того фатального дня. Вона прошепотіла йому безмовне “дякую”. Саме тоді вона зрозуміла, що найкраща помста – це не злість чи гіркота, а здобуття нового щастя.