ІСТОРІЇ Алла лежала в палаті, коли до них підселили нову сусідку Таїсу. Жінки познайомилися, Таїса сумно назвала своє ім’я та лежала, дивлячись у вікно. Алла спостерігала два дні за нею, але потім не витримала. – Таїсо, я ось дивлюсь якийсь сум не залишає вас? Щось сталося? – запитала вона. – Ну, навіщо вам мої проблеми? – тихо промовила Таїса. – Можливо щось порадити зможемо, – не відступала Алла. І Таїса вирішила все розповісти своїм сусідкам. Жінки вислухали Таїсу і застигли від почутого 06.07.2023 narodnadumka – Доброго ранку, дівчатка, як спали? – щоранку входячи в палату, питав лікар Ігор Сергійович, чоловік середнього віку, приємний і привабливий до себе. Напевно, такі й мають бути всі лікарі. А дівчатка, їх четверо в палаті переважно у віці за шістдесят і сімдесят, усміхалися і дружно віталися. Таїсія також лежала в цій палаті, але посміхалася дуже рідко. Їй шістдесят вісім років, ніби ще й не стара, просто літня. Відвідував її двічі син і вже тиждень ніхто не приходить і не дзвонить. Як водиться, у палаті лежать цілими днями без діла, кожен зі своєю недугою, та ще й не однією. А що робити, коли стільки вільного часу у жінок, звичайно ж, розмовляти, ділитися своїми радощами та смутками. Якраз два дні тому до цієї палати надійшла жінка шістдесяти двох років, добродушна та товариська. – Здрастуйте, мене звати Алла, житимемо разом найближчим часом, – сказала вона і з усмішкою обвела всіх поглядом. Жінки познайомилися, Таїса сумно назвала своє ім’я та лежала, дивлячись у вікно. Алла спостерігала два дні за нею, але потім не витримала. – Таїсо, я ось дивлюсь якийсь сум не залишає вас? Щось сталося? Недуга важка, чи проблеми у сім’ї чи ще що? Ви відкрийте свою душу, поговоріть з нами, я запевняю, що вам стане набагато легше. А так лежати мовчки, зітхати та переживати, це не діло. Таїса мовчки зітхнула, і промовила тихо: – Ну, навіщо вам мої проблеми? Мені навпаки здається, що не можна свої турботи та проблеми на інших перекладати. Хай буде як буде. – Це ви дарма так думаєте. Ми можемо вам щось порадити, всі ми тут з багатим життєвим досвідом, адже жінки? – Звернулася вона до інших, а ті дружно погодилися. Коли до Алли прийшла дочка, принесла фрукти та солодощі, в палаті стало жваво. Дочка Алли красуня і добра, по ній одразу видно, вона так і світиться вся наскрізь.
– Доброго дня, – весело сказала дочка Алли. – Ого, та тут не нудно тобі матуся, он вас скільки. Ну і добре, я думаю, ти не сумуватимеш, ти в мене товариська. Коли пішла ця симпатична жінка, всі сказали Аллі: – Яка в тебе світла та позитивна дочка, вся в тебе. – Так, вона в мене така і зять теж із гумором, пощастило їм, вони знайшли один одного і живуть дружно, виховують двох синів. Алла пригостила фруктами та цукерками Таїсу, у неї на тумбочці нічого не було, поставила невелику пляшечку з водою. – Пригощайся, Таїсо, давай з тобою на «ти». Все-таки лежимо тут разом, можна сказати вже всі свої. Алла не очікувала, що Таїса раптом заплаче від її слів. Вона відкрила пляшечку з водою і подала їй: – На, випий водички і заспокойся. Все буде добре. Коли Таїса випила води, трохи заспокоїлася, подякувала Аллі. – Дякую, Алло, і звичайно давай на “ти”. Мені навіть навпаки так подобається, коли на «ти», начебто ближче та рідніше. – Ну і добре, Мені також подобається спілкуватися на рівних. Поступово Алла розговорила Таїсу, і вона вже посміхалася, але коли спитала її про дітей, вона знову замовкла, а потім сказала: – У мене один син, невістка та онук. На даний момент – це моє найслабше місце. Таїса розмовляла, а жінки уважно слухали. Якось син із невісткою прийшли до неї в гості та запропонували продати її двокімнатну квартиру. У них теж двокімнатна, але їм хотілося розширити житлову площу. – Мамо, давай продамо твою та нашу квартири. Потім купимо в новобудові велику квартиру, там вони шикарні, з вбудованими меблями. Житимеш із нами, разом нам буде веселіше, – сказав син. Таїса трохи помовчала і продовжила: – Обидва і син, і невістка радісно описували мені наше майбутнє життя, і в онука буде окрема кімната, і в мене. Я, звичайно, погодилася. Адже дітям хочеться комфортно жити. А ми ж звикли жити заради дітей та онуків. Ось і продали мою квартиру, їхню квартиру та додали ще якусь суму, яку вони змогли зібрати. Квартиру купили велику, світлу вікна від підлоги до стелі. Але коли я побачила свій кут, який виділили вони мені, я засмутилася. А потім я зрозуміла, яку ж помилку зробила у своєму житті.